|
Ip: 93.170.64.101 Тема: Церква та релігія Церква, в якій служив о.Андрій Бандера (сільський храм Старого Угринова відзначив 85-річчя відбудови) У Вербну неділю староугринівська громада відзначила 85-річний ювілей свого храму. Цю церкву угринівці інколи називають «Бандерівською», адже з нею пов»язано доля славної родини Бандерів. Витоки організованого життя в Старому Угринові можемо прослідкувати за «Хронікою парохії Старого Угринова і Бережниці Шляхотської Калуської діє цезії Львівської архієпархії», яка зберігається у фондах історико-меморіального музею Степана Бандери. Цей документ був укладений о. Дмитром Березовським і завершений , після смерті пароха, невідомим автором. Згідно рядків «Хроніки…», першим священиком Старого Угринова, ім»я якого дійшло до нас, був о. Степан Микитинецький, він служив з 1785 по 1818рр. Далі настав період Савіцьких, які правили в Старому Угринові загалом 58 років: о. Микола (до 1856р.), о.Михайло (1856-1873рр.). Саме в ці часи, точніше (якщо вірити «Шематизму …») в 1820р. було зведено дерев»яну церкву, яка згодом згоріла під час російсько-австрійської війни. Згадуються в угринівському церковному літописі також імена інших душпастирів. Зокрема, жителі Старого Угринова гордяться тим, що у їхньому храмі правив брат майбутнього Президента ЗУНРу Євгена Петрушевича – о. Володимир. З 10 січняя 1883р. був переведений із Завою до Угринова та Бережниці, які тоді складали одну парафію, о. Володимир Глодзінський – дід майбутнього Провідника ОУН Степана Бандери. Він щиро працював заради просвіти української селянської маси, закладав, разом із дітьми читальні, господарські товариства в обох селах. 1893р. було споруджено священику резиденцію, де в 1909р. і народився Степан Бандери, де пройшли дитячі роки всіх дітей . Починаючи з 1906р. у «Шематизмі…» зафіксовано вже й капличку Покрови Пресвятої Богородиці. За переказами старожилів, вона була побудована на святому місці. Тут помер один із монахів, що рятувався втечею після татарського нападу на монастир у Підмихайлі. З 1913р., після смерті о. Володимира Глодзінського, повноправним господарем парохії став його зять - о. Андрій Бандера, який до цього часу вже кілька років допомагав у церкві своєму тестеві. Вже наступного року, через війну, громада втратила у вогні церкву. Кілька років староугринівці збирались на Богослужіння у одній із сільських хат. Тільки після закінчення воєнного лихоліття, коли о.Андрій пройшовши в рядах УГА героїчну звитягу за Українську Державу, повернувся з Наддніпрянщини, він взявся за організацію будови нового храму, який щасливо освятили в 1923р. на Вербну неділю. А в 1930р. було завершено відновлення помешкання для священнослужителя, яке також постраждало від артобстрілу. 1936р. на дзвінниці було встановлено нові дзвони: «Димитрій», і «Параскевії» - вагою 160 кг і 75 кг відповідно (останній названо в честь жертводавиці Параски Небилович, цю жінку, в знак вдячності, поховали на церковному подвір»ї. О. Андрій Бандера був справжнім пастирем для своїх односельчан. Він та члени його родини користувались великим авторитетом і повагою. Однак активна громадсько-політична діяльність священика та його старшого сина Степана викликала занепокоєння польської влади. Особливо гострими виявились протиріччя в Бережниці, де було багато поляків. Обіцянками заробітку і привілеїв так звану «шляхту» переманили з греко-католицької церкви до новозбудованого польського костьолу. Через спровокований владою конфлікт, під приводом його прихильності до «візантійства», о.Андрія перевели зі Старого Угринова до Волі-Задеревацької, а на його місце прийшов неодружений священик о.Володимир Соломка, який хоч пробув у селі не довго, та запам»ятався як вмілий організатор громадського життя. Його наступником став о. Дмитро Березовський, що служив у церкві В»їзду Господа в Єрусалим з 1934 по 1959 рік. Смерть священика стала приводом для відібрання в громади приміщення резиденції, а згодом, після нетривалого «правління» в церкві «кадебіста у рясі» - Олександра Могили, двері храму надовго зачинились для людей. Святе місце було сплюндровано й розграбовано безбожниками, яким активно допомагали окремі запроданці: вивезли іконостас, понищили образи й церковну атрибутику, позамальовували на стінах розпис із хрестиками, посередині храму виставили червоний прапор. При вході з»явився надпис: будинок громадських панахид, були навіть пропозиції створити сільський атеїстичний музей. Селяни намагались рятувати свою церкву. Завдяки невтручанню тодішнього голови сільради Завадецького споруду перекрили бляхою. Робились спроби відновити богослужіння, але довгих кілька десятиліть староугринівці мусіли ходити на Службу Божу хто до Новиці, хто до Бережниці. Тільки в жовтні 1988р. до Старого Угринова прийшла велика радість- о. Дмитро Кишенюк відслужив першу літургію у «Бандерівській церкві». Через два роки церква В»їзду Господа в Єрусалим знову повернулась у лоно апостольської віри. На щастя всі спроби розколоти староугринівську християнську громаду виявились марними. Всупереч всім обставинам, земляки Бандери зберегли єдність та одностайність. За часів незалежності України священичу місію в Старому Угринові здійснювали отці Михайло Гуцул, Іван Когут, Василь Петрів, Зиновій Касько, Ярослав Луцький, Микола Мартинюк. Жертовною працею на благо громади відзначились голови церковного комітету Михайло Паращиняк, Ярослав Турчиняк, Дмитро Зауличний, Володимир Оленюк, значним є внесок у спорудження священичої резиденції, ремонт та утримання у належному стані церкви, цвинтаря діючого голови – Петра Луцана. Згадують односельчани добрим словом інших людей (на жаль, уже покійних), які багато сил віддали церковним справам: Михайла Худика, Івана Перегіняка, Василя Іванюка, Михайла Перегіняка. Останнім роками багато зроблено в Старому Угринові для відродження духовності: поновлювався фасад церкви, замінено хрести на банях, виготовлено новий ківот і престол, ремонтується і підтримується в належному стані старовинна капличка Покрови Пресвятої Богородиці на родинному обійсті Бандерів, споруджено нову – святих Петра і Павла біля школи, нещодавно освячено барельєф о.Андрію Бандері при вході до храму, впорядковується території старого кладовища, де також освячено Меморіал Бандерів, обгороджено, обсаджено деревами, проведено благоустрій прилеглої території, ремонт під»їздної дороги до нового. Ще більше треба зробити надалі- це і оновлення фасаду і внутрішнього розпису, оновлення інтер»єру, влаштування системи опалення церкви, і закінчення будівництва недільної школи та священичої резиденції, і подальший благоустрій всіх культових споруд. Тепер у староугринівській церкві, а також у храмі Архистратига Михаїла Середнього Угринова служить о. Ярослав Мельничук, який є головою молодіжної комісії Боднарівського деканату. Самовіддано допомагають священику дяки Іван Фіртась та Дмитро Івасютяк, паламар Василь Поступальський, касир Любов Іванюк. Угринівська християнська громада дивиться у майбутнє з оптимізмом. Якщо наші предки берегли й прикрашали храм Божий за умов панування іноземних держав, то хочеться вірити , що у незалежній Україні, церква, яку будував і у якій служив о.Андрій Бандера, священик, щодо якого планується розпочати беатифікаційний процес, і яка є, безперечно як духовною, так і національною святинею, спільними зусиллями простих місцевих громадян і української влади всіх рівнів буде свято оберігатись і розбудовуватись. |
Ip: 194.44.114.51 Тема: Церква та релігія
|
|
Закрити |